Сповідь німфоманки

Частина 1: Початок голоду

Я сиділа у сповідальні, огорнута важким запахом ладану й старого дерева. Церква була порожня, лише відлуння моїх кроків відбивалося від кам’яних стін. Я була тут не вперше, але цього разу відчувала, що все буде інакше. Священник по той бік ґратки мовчав, чекаючи на мої слова. А я… я тремтіла. Не від докорів сумління, а від збудження. Мої стегна стискалися під чорною спідницею, а під блузкою соски затвердли, натираючись об мереживо бюстгальтера.

«Отче, сповідаюся з гріхів моїх…»

– тихо почала я, але мій голос тремтів не від сорому. У голові вирували образи: руки чужих чоловіків на моїй шкірі, їхнє дихання на шиї, тверді тіла, що безжально входили в мене. Я була німфоманкою. Я знала це вже багато років. Голод бажання палив мене зсередини, наче вічне пекло, яке я не хотіла гасити.

Пам’ятаю перший раз, коли це зрозуміла. Мені було вісімнадцять, я щойно закінчила школу. Канікули в маленькому містечку біля озера. Я зустріла його – старшого, одруженого сусіда з будиночка поруч. У нього були долоні, наче з грубого наждачного паперу, і очі, що пожирали мене поглядом. Я сиділа на помості, зануривши ноги у воду, а він підійшов із пивом у руці. «Спекотно сьогодні, еге ж?» – пробурмотів він. Я кивнула, відчуваючи, як моє бікіні вологішає не лише від озера.

Не минуло й п’ятнадцяти хвилин, як ми вже були в його будиночку. Двері зачинилися за нами, а він кинув мене на ліжко, мов ганчір’яну ляльку. Його губи були всюди: на моїх грудях, кусаючи соски крізь вологу тканину, на животі, спускаючись нижче. Він широко розвів мої стегна, наче мав на це право. Я застогнала, коли його язик торкнувся клітора – вологий, наполегливий, смоктальний, наче голодний вовк. Мої стегна самі піднялися, благаючи про більше. Він увів пальці – спочатку два, потім три – розтягуючи мене, заповнюючи порожнечу, що палила зсередини.

«Ти така вузенька, дівчинко»

– гарчав він, а я звивалася під ним, впиваючись нігтями в його спину. Коли він нарешті увійшов у мене, твердий і товстий, я відчула вибух. Він трахав мене сильно, без ніжності, а я кричала, благаючи ще. Оргазм накочував хвилями – перший, другий, третій – аж поки сльози не потекли по моїх щоках. Я не хотіла, щоб він закінчував. Я хотіла, щоб це тривало вічно.

Але це був лише початок. Наступного дня він привів свого друга. Потім хлопця з пляжу, з татуюваннями на руках і пірсингом у губі. А далі… далі я вже не рахувала. Кожен дотик, кожен пеніс, що входив у мене, кожен стогін у моєму вусі – усе це було паливом для мого вогню. Вночі я мастурбувала, згадуючи їхні смаки, їхні запахи. Вранці прокидалася мокра, готова до більшого.

У сповідальні я глибоко зітхнула. Священник неспокійно ворухнувся – я чула його прискорене дихання. «Розкажи мені все, дитя моє», – тихо сказав він. Я всміхнулася в темряві. Чи знав він, що зі мною відбувається? Чи відчував, як моя сповідь пробуджує в ньому те саме бажання?

«Отче, я грішила тілом… багато разів. Із чоловіками, яких ледве знала. У місцях, де не мала б…» – прошепотіла я, а моя рука ковзнула під спідницю, торкнувшись вологого мережива трусиків. Пальці ковзали по набряклому клітору, повільно описуючи кола. Я розповім йому все. Подробиці. Кожен поштовх, кожен оргазм. А потім… потім побачимо, що він зробить із моєю сповіддю.

Голод зростав. Це лише початок моєї історії.