
Домініка не могла перестати думати про те, що зробила з паном Ковальським. Цей суворий сивий професор, який колись кричав на весь клас, тепер надсилав їй благальні повідомлення: «Пані Домініко, коли наступний урок?». Він стояв перед нею навколішки в порожньому класі, лизав її черевики, як пес, а потім благав покарати його лінійкою по сідницях. Це була солодка перемога, але вже надто легка. Вона хотіла когось сильнішого, когось, хто чинитиме опір — хоча б спочатку.
Домініка і нова ціль — пані Анна з фізкультури
Тому її погляд упав на пані Анну. Учительку фізкультури. Жінку, якої в школі боялися всі. Тридцять п’ять років, колишня легкоатлетка, з тілом, виточеним роками тренувань: сильні руки, плаский живіт, стегна мов сталь. Коротке біляве волосся, гострий погляд, голос, який на спортивному майданчику міг заморозити кров у жилах. Пані Анна не терпіла слабкості — кричала на хлопців, які не могли підтягнутися на перекладині, сварила дівчат за лінощі.
Але Домініка бачила дещо інше. У роздягальні після фізкультури пані Анна іноді довше, ніж слід, поглядала на її тіло — на ноги, на живіт, оголений під топом. Одного разу вона навіть поправила їй шортики, і її долоня затрималася на секунду довше. Домініка подумки всміхнулася. Це буде цікавіше, ніж із Ковальським. Сильна, упевнена в собі жінка. Зламати її буде найсолодше.
Індивідуальне тренування — перший близький контакт
Домініка почала з маленьких кроків. Після уроків фізкультури вона залишалася, допомагала збирати м’ячі, мати. Розмовляла з пані Анною про спорт, силу, дисципліну.
— Ви така сильна. Я теж хочу бути такою, як ви, — солодко казала вона, дивлячись просто в очі.
Пані Анна всміхалася — рідко, але щиро.
— У тебе є потенціал, Домініко. Хочеш індивідуальне тренування? Після уроків, у залі.
Домініка одразу погодилася. Перше тренування — розтяжка, біг на доріжці, вправи на маті. Домініка провокувала: короткі шортики, обтислий топ, піт, що стікав по декольте. Пані Анна виправляла її поставу — руки на стегнах, на ногах, близько до тіла.
— Тримай спину рівно, — говорила вона, поклавши долоню на поперек Домініки.
Домініка раптово обернулася, і їхні обличчя опинилися близько.
— А вам подобається виправляти? Подобається торкатися? — прошепотіла вона.
Пані Анна відсмикнула руку, наче обпечена.
— На що ти натякаєш?
Домініка всміхнулася.
— Ні на що. Але я знаю, що ви підглядаєте. У роздягальні. У мене є докази.
Вона показала телефон — цього разу справжні фотографії, зроблені нишком.
Пані Анна зблідла. Зала була порожня, двері зачинені.
— Це не… не так, як ти думаєш.
— Або ви зробите, що я накажу. Тут і зараз. Або ці фотографії потраплять до директора. І до вашого чоловіка — голос Домініки був спокійним, але твердим, мов сталь.
Пані Анна довго дивилася на неї. Потім повільно опустилася навколішки на гімнастичний мат. Сильна жінка, яка панувала на майданчику, стояла навколішки перед вісімнадцятирічною дівчиною.
Домініка відчула хвилю жару між стегнами. Це буде не так, як із Ковальським.

Фетиш на ступні — запах поту й підкорення
Домініка сіла на лаву. Витягнула ногу у спортивному черевику.
— Зніми взуття. Повільно. І понюхай.
Пані Анна тремтячими руками розв’язала шнурівки. Зняла черевики. Запах ударив сильно — ноги спітніли після цілого дня тренувань, запах був інтенсивний, жіночий, із ноткою фізичного зусилля.
— Притули ніс до підошви. Вдихай глибоко.
Пані Анна послухалася. Ніс уткнувся у вологу шкарпетку. Вона вдихала. Заплющила очі, наче боролася сама із собою.
Домініка притиснула стопу до її обличчя.
— Лижи крізь шкарпетку. Смакуй мій піт.
Язик пані Анни висунувся. Вона лизала підошву, пальці. Смак був солоний, насичений. Домініка дивилася згори.
— Сильна вчителька лиже спітнілі ноги учениці. Жалюгідно, правда?
Пані Анна тихо застогнала. Але не зупинилася.
Вона наказала зняти шкарпетки. Голі ступні — гарячі, вологі, з легким запахом фізичного зусилля.
— Смокчи пальці. Масажуй підошви язиком.
Пані Анна посмоктала кожен палець. Язиком проводила по підошві довгими рухами. Домініка насолоджувалася — це було інакше, ніж із чоловіком. Жінка знала, як торкатися, як служити.
— Ти тепер моя. Сильна на майданчику, слабка переді мною.

[…] Teraz. Albo to nagranie trafi do wszystkich w klasie – głos Dominiki był cichy, ale pełen mocy.Ola spojrzała na drzwi, potem na Dominikę. Kiwnęła głową powoli.– Co… co mam […]